Вірші есе твори

48. Темрява коріння нашого майбутнього, Блага Ліда. гімназія,м.Жидачів, від 13 до 17 років

Яка гидота брати у легені дим,
Самі себе ми убиваємо отрутою.
Життя – це все, ми ж робимо нічим,
Вперед ступати крок за кроком
над прірвою, що у кінці,
Так марнувати рок за роком,
З цигаркою і пляшкою в руці.
Дивитись в небо і не знати,
Що сонце світить ясно там.
А лиш палити і вливати у себе
сотні – тисяч грам.
Шукати, де б і з ким хильнути,
І «покурити» по душам,
В кінці під лавкою заснути,
І вже нічого не відчути,
А вранці з рота перегар.
І під очима темні кола.
Та, шкода, брате, ти не зрозумів,
Для тебе – це не кока – кола,
А втрата мрій і згуба днів.
І знову день новий почався,
І знову ти палити йдеш.
І п’єш, і п’єш, і п’єш…
І губиш свою долю знов і знову.
Не розуміючи бухим мою промову.
Що це суцільна є отрута,
Це не Ротару, й не Червона рута.
Таке брудне, і сіре є життя.
А може ж бути світле майбуття?
Тому, благаю, зупинись!
Й погані звички ти всі викидай,
Й до Бога в Церкву поспішай,
Він допоможе і підкаже,
Й дорогу дальшу у житті покаже.